останній промінь сонця пробивається в віконце
немов прощається востаннє сяє він як на обручці позолота
неначе просе нас аж до весни його чекати
та хто він нам такий щоб нам таку лапшу чіпляти
як вітер нещадно грає жовтим листям на тротуарній плитці парку
фіксує функція запису автодорожного реєстратора
в метрополі аматори ніби плачуть по пів слова тихо чути
Не реве ревучий видно стопудово осінь настала
в теплі краї без візи птахи нехотя ключем погнали
буржуйські сайти парять білі мухи на подвірья завтра
можливо зранку можливо як би на ланч до чаю
на причалі чайки кричать скучають чекають знову на літо
з полонин там де гори вже не почути трембіту
життя минає навколо все відпочиває
осінь настала холодно стало
з вікон музончик кача в ритмі стайлу
вийдеш бувало все так заё-бувало
тільки музончик кача в ритмі стайлу
погоду править поспіхом кліматконтроль як воєвода
його погода не цікавить не цікавила і не цікавить буде походу
природа проти народу як осінь проти прогресу
від стресу заповнені реалібітаційні центри
на сто процентів ні один метео центр не скаже
скільки нас ще осінь скосить скільки нас іще поляже
хіба покаже як нам паранжу скидать з пів оборота
як нам жити без хип-хопа
стереотип осені як фотошоп в літописах
це класика - соплі прописом
про те як урожай фасований косою красить пейзажі
сльозами гербарію як пілотаж на татуажі
всих під одну дудку хутко на куртках джинсах
стретчевих у кожного свої замутки
на літніх шинах тачка не літа як на скачках
ще одну сторінку осені приліпим скотчом.
| 
0
