невже колись ми підемо кудись туди за сині гори
за повні нафти ріки за лани широкополі
за дніпро і кручі за небосхил що душу крає
кожен має знати що його в житті чекае
підемо не вперше звідки нам конає сонце
підемо не вперше звідки вітер у віконце
чистою сльозою звідки роси на паркані
милою ходою всі ми підемо востаннє
ніби шум прибою ніби гуркіт залізниці
в сутінках чи вдосвіта штурмуємо каплиці
знову мріємо що бог нам всетаки гріхи пробачить
але ніхто не знає зможе він чи запартачить
у кожного є доля кожен знає що він хоче
можливо хтось не знає лише голову тобі мороче
крилами розпяття кожному допомагає
нині щастя зичить завтра від життя тікає
бачимо майбутнє в роботах та кибергнеті
згадуємо тих хто був для нас в авторитеті
зброю від добра криєм непристойним словом
зранку з будуна чергою ми ходим по колу
невже колись нам недосяжна справа
буде здаватися легкою
будем вирішувать питання
без мордобою тихо без конвою
невже колись дозволить совість
перегорнуть преамбулу
закону кодексу воркаут
Хоча кожен по любому прийде
рано чи пізно до свого причалу
коли ми на сидінні водія
не запитаем що рипить
навіщо дзеркала бо твердо знаєм
як накласти шини
що паління нам шкідливе
не можливо привітати друга
за руку що летить на мерсі мимо
натискаючи педаль подачі топлива
на магістралі ми перебираєм треки
аккорди перших тактів
змушують наш телефон залишити
зону досяжності радіостанції
відпочивати
баланс на максимум шлакбаум
з права з ліва качає стерео
як в єкспедицію кусто
потужний вибуховий пристрій
не щадить низькі частоти
навіть тих хто вже за рогом
досягли його широти
ми несемо в собі
невиліковну хворобу
в одні ворота граємо
не знаючи броду
колоду карт ми тасуемо
хоча знаєм хто програє
невже колись ми підемо
яке нас там життя чекає
| 
